"Кримська поезія українською мовою"

Серед подарованих книжок, які знаходяться в архівах «Грінівської вітальні», є і такі, що перекладені українською мовою. Одним з цікавих кримських поетів нашої сучасності є В’ячеслав Ложко – заслужений діяч мистецтв АР Крим, поет, журналіст, голова «Організації відродження культури смт. Коктебель», голова оргкомітету Міжнародного Гумільовського поетичного фестивалю «Коктебельська весна». Його збірка поезій «Коктебелю з любов’ю…», подарована автором для бібліотеки № 15 для дітей ЦБС Голосіївського району м. Києва у 2011 році містить вірші, перекладені українською мовою. Над перекладом працювала Ольга Бондаренко – поет-перекладач, член Міжнаціональної спілки письменників Криму. В’ячеслав Ложко та Ольга Бондаренко – це творчі люди, які безмежно люблять свій рідний край.

«Коктебелю з любов’ю…» – це невеличка книга, наповнена духом та любов’ю до Коктебелю. 

О, Коктебель ... Колиска Срібного століття ... Благодатний край, який притягує до себе талановитих людей, сама природа цього місця підказує поетичні рядки. Тут творили такі великі поети, як: Максиміліан Волошин, Миколай Гумільов, Марина Цвєтаєва, Дмитрієва Єлизавета Іванівна (Черубина де Габриак) та багато інших.

Естафету прийняли поет В’ячеслав Ложко та євпаторійська поетеса Ольга Бондаренко. Ця чудова збірка поезій стала їхнім спільним творчим союзом. Вірші, перекладені українською мовою, засяяли новими кольорами. Дві мови, поєднуючись, співають справжній гімн цьому чудовому краю.

Коктебель. Салон "Богдан"

Грінівській вітальні бібліотеки № 15 для дітей

В'ячеслав Ложко  ( переклад Ольги Бондаренко) *** В Коктебелі гори прагли в небо Та застигли в пристрасті на вік. Де б я не бував, сказати треба, Дивлячись на край мій з року в рік:   Хвиля ніжно тільки тут колише, Тут тепліше сонце на весні. Мої мрії тільки тут міцніші, Тільки тут гучніш ніж де пісні.   Пагорби й лани уздовж великі, В буйстві тут травневії сади, Тут земля завжди багатолика, Вдосталь в морі пінної води.   Тільки тут привітний свіжий вітер, Тільки тут світанки запашні… А який у Коктебелі вечір.. Так, нема милішої землі.

Ольга Бондаренко СТАРИЙ КРИМ Ось – Старий Крим з верхів’я Агармиша Своє обличчя чисте і прозоре Відкрив… і знову бачу сиві гори, Де вітерець верхи дерев колише.   На схилах глід, терновник розпустили Гілки свої, могутньо і старанно… Їх сестри у долині бездиханно Без вітру і дощу втрачають сили.   А під ногами іван-чай та м’ята – Сховалася під ними геть стежина. Чіпля грайливо голками ожина, Та й хилиться неначе винувато…   А там, здається, десь за небокраєм Побачиш полиск хвиль на узбережжі. Такий тут огляд, що не треба вежі! В морській блакиті краєвид знакає…