«Пам'яті Василя Дробота»

Нещодавно Київ прощався з відомим поетом Василем Леонідовичем Дроботом. За освітою – філософ, психолог (1972) і гірський інженер (КПІ, 1980). За покликом – поет, перекладач, автор багатьох поетичних збірок, людина яка була справжнім лицарем поезії.  Член Національної Спілки письменників України з 1995 року. Усі, хто починав писати вірші, знайомились із ним у літературній студії «Восход», керівником якої він був при НСПУ. Людина скромна, доброзичлива, щедро ділився своїм талантом та професійними навичками зі студійцями. Багатьом він допоміг, дав путівку у творче життя.

А мешкав він у Голосіївському районі міста, і презентував свої книги у бібліотеках Голосіїва. У своїх автографах Василь Дробот завжди бажав щастя, а перед прізвищем стояло таке щемливе «З ніжністю…». І невипадково на обкладинці його збірки «Мій Київ» були розміщенні фото вечірнього проспекту Науки. Рядок з його вірша «Свет превращается в строку» став назвою літературно-музичної вітальні, яку заснували його молодші колеги-поети з Голосіївського району, великі наші друзі Наталя Савіна та Олександр Різник.

Запам'яталась зустріч у ЦРБ ім. М.О. Некрасова, де Василь Дробот та Андрій Дмитрук представляли свої нові твори читачам та працівникам бібліотеки. 

Дуже прикро, що ця зустріч стала останньою, але його поєзія буде жити в книгах, надихати, зворушувати. Використовуючи вислів автора: «И жизнь по-прежнему жива» – можна сказати, що його поезія, як життя завжди жива! Нехай Ваша поезія та сила слова, як Сонце не припиняє свою подорож по небу, сходить на заході, щоб знову зійти на сході наступного ранку, бо в кожному Вашому слові, рядку пульсує життя – «И жизнь по-прежнему жива!» 

«Восход» Вам і світла пам'ять! Пам'ятаємо, поважаємо, любимо..!