"Український фольклор у архівах Варшави"

14 червня 2017 року в літературно-меморіальному музеї Максима Рильського відбулась зустріч з пані Іриною Коваль-Фучило, на яку були запрошені представники ЦРБ ім. М.О. Некрасова та бібліотеки "Деміївська" ЦБС Голосіївського району м. Києва та громадськість.

В музеї ми прослухали лекцію на тему "Український фольклор у архівах Варшави".

Доповідач пані Ірина Коваль-Фучило - кандидат  філологічних наук, науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, розповіла багато цікавого про фольклорні матеріали, що зберігаються в архівах Польщі, на які вона натрапила в електронному каталозі в фондах Рукописного відділу Національної бібліотеки у Варшаві.

Її доповідь була присвячена статті Станіслава Гізи, з якої присутні дізналися про особливості львівської говірки за часів дорадянського Львова. Станіслав Гіза - маловідомий польський історик, жив у Варшаві, написав "Спомин про Львів 1928 року" (Львівська говірка в тлумаченні Гізи). З 1920-1927 рр. він перебував у Львові і придивлявся до життя його мешканців. Особливого колориту, атмосфери місту Леву надавали його образи - "батяри" - львівська субкультура, яка існувала до середини XX століття та неповторні перекупи. Для охочих познайомитися з львівським фольклором Станіслав Брандовські детально описав "батяр"  у  книзі "Людські карикатури".

Слухачі занурилися в минуле сторіччя довоєнного Львова та Волині, жваво обговорювали тему, спілкувались, ставили питання, слухали жартівливі пісні.

Цікаво було дізнатися про мелодію Ben-hura - мішанина різномовних слів, які по вулицям Львова вигукував загадковий військовий. Незабаром поети переробили текст, і ця дивакувата мелодія розлетілася по всьому місту, її наспівували в кожній хаті, на вулиці, в трамваї...

***

Трамвай за трамваєм, 

З трамваєм трамвай,

А за цим травмаєм, 

Єще єден трамвай.

*** 
Камєнь на камєню,

На камєню камєнь,

А на тим камєню,

Єще єден камєнь.

Згадуючи про Львів, згадуємо про львівський balak, або говірку, якою послуговуються люди, навіть інтелектуальні. Львівська ґвара (Львівська говірка, Львівський балак; пол. Gwara lwowska) — регіональна говірка польської мови, поширена серед мешканців Львова. У сучасному розумінні львівською ґварою також називають діалект української мови, вживаний у Львові. Знайти в ній можна впливи різних мов - німецької, української, турецької, молдавської. Сталося так тому, що сотні років Львів був торговим центром, де перетиналися купецькі шляхи з півдня на північ і зі сходу на захід. Мова львів'янина містила, окрім різниці у формах, характерний акцент, за яким дуже легко можна було відрізнити його від мешканців інших районів. Чимало слів і висловів львівського балаку були не зрозумілими для решти Польщі. Пані Ірина розповіла слухачам про типово львівські вирази, ось деякі із них, які я з цікавістю занотувала 😊: балак - мова, балакач - розмовляти, брехач - обманювати, фурдигарня - поліцейський відділок, кумаче - порозумітися, дзюня - дівчина, рухтовач - готувати, трамбал - трамвай, духавіца - ручна гармонія...

Серед запрошених були поетеса Елеонора Зима (Синиця) та письменниця Раїса Писаренко. На завершення зустрічі Елеонора Зима продекламувала присутнім свої вірші та поділилася спогадами про Поділ. 

Раїса Писаренко подарувала для музею свою книгу про Київ "Остановитесь на мгновенье"(2015). Директор Вікторія Леонтіївна подякувала пані Ірині та всім присутнім за чудову зустріч.