Зустріч за проектом «Вишивка етнографічна»

З1 жовтня в музеї Лесі Українки відбулась чергова зустріч в рамках проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П. Косачева, Киев, 1876», присвячена історії створення, передумовам видання цієї етнографічної роботи.

Старший науковий співробітник Музею Лесі Українки Оксана Константиновська провела екскурсію меморіальною квартирою Косачів і частиною експозиції, де представлені особисті речі жінок родини Косачів, пов’язані з вишивкою і альбомом «Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки» (1876) зокрема.

Як розповідає Оксана Віталіївна, це була, по суті, одна з перших праць з системного студіювання українського народного ужиткового мистецтва. Видання принесло авторці - Ользі Петрівні Косач (Олені Пчілці) - визнання вчених не тільки в Росії, але й за її межами. Так, французький історик Альфред Рамбо, з яким Ольга Петрівна познайомилася ще під час Археологічного з’їзду у Києві, використав згадану працю під час читання лекцій в Паризькій Академії мистецтв та у часописі «Огляд політичний та літературний». Він зазначає: «Ці граціозні мотиви прості та гармонічні як відверті мелодії України. У всьому цьому присутнє мистецтво, мистецтво наївне, інстинктивне, але вишукане». До даного видання, яке обіймало три десятки таблиць зі систематизованими зразками орнаментів вишивки, килимів, писанок, дослідниця долучила ґрунтовну передмову – розвідку про значення української орнаментики, дала їй високу оцінку й визначила її роль для всього розвитку українського образотворчого мистецтва. Олена Пчілка аналізує схожі праці, які вийшли: «Граматика орнаменту» О. Сонеса у Великобританії, «Російський народний орнамент» В.Стасова в Росії та активно використовуючи історично-порівняльний метод підводить підґрунтя до того, що сучасний український орнамент суттєво відрізняється від російського, більш подібний до південнослов’янського і є відблиском колишньої культури загальносвітової цивілізації. 

Автор і організатор проекту Тетяна Серебреннікова закцентувала увагу присутніх на явищі «брокарівської вишивки», яке також спонукало Ольгу Петрівну Косач до перевидань альбому після того, як її донька Ольга повідомила, що в тих селах, де мати знаходила давню вишивку, тепер суцільно вишивають квіти хрестиком.

Відома майстриня Тетяна Зез продемонструвала черговий витвір ZETA atelier як приклад того, як можна і потрібно зберігати старовинні орнаменти сьогодні – створювати нові речі і вишивати їх власноруч, і носити! 

Проект триває, і нові спільні заходи наших бібліотека та музею знову і знову повертають до книги, до першоджерела, до історії української культури, спонукаючи її переосмислювати і свідомо продовжувати. Долучайтесь і Ви! 

Фото Оксани Лушиної

Нагадуємо, що в ЦРБ ім. М.О. Некрасова поціновувачі традиційного українського орнаменту можуть ознайомитись з роздрукованими фото схем з першоджерел – альбомів: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П. Косачева, Киев, 1876 «Українські узори: зібрала Олена Пчілка (Ольга Косач)» Новоград-Волинський, 2007 «Українські народні узори. Зібрала Ольга Косач-Кривинюк» Ковель, 2009 Фото Три альбома.