Академік Тронько – зберігач національної спадщини України

     Працівники та читачі ЦБС Голосіївського району м. Києва були запрошені до Національної бібліотеки ім. Ярослава Мудрого на відзначення 110-річчя від дня народження Петра Тронька ‒ видатної особистості, чий внесок в збереження національної спадщини неоціненний.

     Петро Тимофійович Тронько – історик, державний і громадський діяч, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України, Герой України. Збереження і примноження національної спадщини – незмінна мета Петра Тронька, якій він присвятив усе життя. Золоті Ворота, ансамбль Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Національний музей народної архітектури та побуту України, палац мистецтв «Україна»... Це дещиця унікальних історико-культурних обʼєктів лише у Києві, безпосередньо пов'язаних із подвижницькою діяльністю академіка Петра Тронька.

     Більше 20-ти років Петро Тимофійович очолював Національну спілку краєзнавців України. За його безпосередньої участі було відновлено Михайлівський Золотоверхий та Успенський собори, опубліковано перші томи «Зводу пам’яток історії і культури України», понад 80 томів серії «Реабілітовані історією», видавалися журнали «Пам’ятки України: історія та культура», «Краєзнавство», «З архівів ВУЧК‒ГПУ‒НКВД‒КГБ» тощо.

     Почесне зібрання привітав директор Національної бібліотеки ім. Ярослава Мудрого Олег Сербін.

     Про видатного вченого згадували його колеги та учні: Олександр Гончаренко – голова Київського відділення Всеукраїнської спілки краєзнавців, Руслана Маньковська – керівниця Центру досліджень історико-культурної спадщини України інституту історії НАН України, Наталія Терес – викладачка Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка.

     Про краєзнавчу роботу серед молоді розповів Вадим Перегуда ‒ учитель, автор багатьох публікацій у ЗМІ, учасник історичних краєзнавчих читань, що проходять у бібліотеці «Деміївська».

     Діяльність бібліотек ЦБС у поширенні історичних знань, популяризації книжкового фонду, залученні істориків, краєзнавців дедалі більше набуває важливого значення для ствердження ідентичності українців.